Клеї - мабуть найпоширеніші матеріали, що використовуються в побуті. Правда, ми до нього відносимось з деякою недовірою: боїться води, не витримує значних зусиль, та й технологія його використання непроста. Однак синтетичні клеї, що з’явилися в останній час заставляють змінити цю думку.

Якість склеювання вирішальним чином залежить від трьох явищ: адгезії, когезії і зсідання. Адгезія - здатність поверхонь предметів, що з’єднуються прилипати один до одного. Одною з сил, що визначають міцність адгезії, є сила механічного щеплення клею з деталлю, що виникає за рахунок різниці їх температурного розширення. Тому адгезія в значній степені залежить від навколишньої температури, котра не повинна бути нижчою чи вищою допустимих значень, а також часто і різко мінятися.

Склеювання під навантаженям призводить до того, що ще рідкий клей проникає в найдрібніші нерівності поверхонь і після затвердіння, за рахунок значного зсідання, міцно втримується там. При товщині шару менше 0,02 мм клей може змочити не всі впадини поверхонь і його плівка буде несуцільною, що знизить адгезию.

Когезія - сила щеплення частинок однорідного матеріалу між собою (наприклад, частинок клею чи будь-якої з деталей, що з’єднуються). Частіше когезія плівки клею менша її адгезії до поверхні. Тому звичайно товщину цієї плівки не рекомендують робити більше 0,15 мм, щоби з’єднання не руйнувалось по шарові клею. Якщо адгезія більша когезії, значне зовнішнє зусилля якщо і викличе руйнування склеєних частин, то не по шву, а по найбільш слабкому матеріалу деталей, що з’єднуються, чи всередині тонкої плівки клею.

При затвердінні клею проходить його зсідання. Воно проявляється в зменшенні об’єму, що займає матеріал. В результаті всередині шару клею виникають зусилля, котрі стягують поверхневі шари деталей, що з’єднуються, і вони можуть потріскати, якщо не володіють достатьою жорсткістю. Таке тріскання часом виникає на планках паркету, панелях ламінату, плиток лінолеуму. Клей для них повинен бути малозсідаючим. Ось чому слід використовувати лише спеціально підібрані марки клеїв, що рекомендуються виробниками цих виробів.

Підлога вкладається і обробляється після того, як закінчені всі роботи по оздобленню, зв’язані з водою і забрудненнями. Спочатку перепланувати перегородки, виконати всі лакофарбові, клеєві і плиточні роботи, висушити цементну стяжку, а потім вкладати підлогу. Порушення порядку виконання робіт по обробці може призвести до дефектів паркетного покриття, котрі можуть проявитися через достатньо довгий час, але, як правило, на протязі першого року після укладки.

Шліфувати поверхню дозволяється лише через 5-7 днів у випадку використання клею на водній основі. Про це потрібно обов’язково пам’ятати і не поспішати  будівельників, оскільки навіть під погрозою розривання договору жоден професіонал не приступить до обробки поверхні раніше вказаного строку. Справа в тому, що волога підлога стає ширшою і припіднімається з країв. Передчасне циклювання призведе до утворення хвилястої поверхні після повного випаровування вологи.

ПАРКЕТОЛЕП

 Екологічний клей для дерев’яних підлог - є дисперсією наповнювачів у воднорозчинному органічному в’яжучому з додаванням допоміжних засобів. Характеризується відмінною адгезією до бетонної основи і дерев’яних матеріалів для покриття підлог, не проявляє властивостей зсідатися. Після висихання шов залишається еластичним і відрізняється високою стійкістю до розривів. Не містить шкідливих для здоров’я летких розчинників. Призначений для приклеювання на бетонних основах дерев’яних підлог, тобто паркету, великих мозаїчних плит, паркетних клепок, фанери і т.п. Не придатний для клеєння дрібної мозаїки. При настиланні паркету завжди враховують швидкість впитування вологи різними породами деревини. Дуб і ясен впитують її достатньо повільно; бук, клен, вишня і багато екзотичних порід - швидше, а декотрі, наприклад тік, досить маслянисті. Саме цьому перші і другі з вказаних порід можна вкладати з використанням клею з вмістом води не більше 30% (PARKIETOLEP).

версія для друку